Коли метнуся в коло - можуть
Остерігатись буйних танців
І черевички, й діл дощатий,
Пружнясті стружки заяскріють
Мінливим зазубнем на склі,
Коли присяде голубина -
В обаві крила затріпочуть -
На підвіконня піднебесне,
І порохно органне вгрузне
У звій притужавілих клавіш,
Коли гортанним стане віддих,
Свою одвічну силу явить:
Порфірним небом – димна стьожка,
Вмить розбіжиться танець гучно,
Плахіття вибілиться сяйвом!
У кніксі пензлем променистим
І черевички, й діл дощатий
Призупиню. Тоненькі стружки
Осядуть в закутку сніжисто...
Охвітно, повнокровно, сміло
Пульсує серце в тиші грому.

2015


Когда я выйду в круг, и станут
Моих побаиваться танцев
И башмаки и пол дощатый,
Тугие стружки запылают
Неровным краешком на стеклах,
Когда присядет голубица,
С опаской вскидывая крылья,
На подоконник ниже неба,
И пыль органная вонзится
В стежок оплавившихся клавиш;
Когда дыханьем звук упрется,
Вневременную силу смерив:
Дымящий шов - багровым небом,
В миг разбежится танец гулко,
Одежды выбелятся светом!

Присяду, кистью раскаленной
И башмаки и пол дощатый
Остановлю, и тонких стружек
Снега в углах собьются. Слышу...
Смелее, радостнее, ярче
Живется сердцу в тихом громе.


Автор першотвору – Людмила Нестуля

                                                2002