Опубліковано: 2006.12.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Марина Генчикмахер

***

Было трудно и легко,
Больно, трепетно и странно,
А осталось молоко
Предрассветного тумана,

Лет застывшие витки,
Тёплый свет в чужом окошке,
И душа, в которой кошки
Всё не сточат коготки.

Я виновна, я грешна
В том, что счастья не ценила,
В том, что душу сочинила,
А кому она нужна?

Впрочем, если бы сейчас
Вновь ушедшее вернулось,
Я б опять избрала юность,
Выбранную в первый раз.

Что теперь ни напиши,-
Проку нет и облегченья
В слишком позднем отреченьи
От себя и от души.

Господи, благослави
Тёплый свет чужих окошек
И неугомонных кошек
С их урчаньем о любви!

1988
© Марина Генчикмахер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2188/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives