укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.08.24
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Домик феи

Ах, Лотта, я знаю, что значит нельзя,
Ах, Лотта, нельзя – это значит «нельзя»,
… Мой мальчик не любит меня.
О. Родионова

Помнишь ли, Лотта, домик из марципана, сироп с газировкой из крана, плюшевые цветы. Помню я всё, сестрица, так что совсем не спится, да, не ошиблась ты. Это совсем не сказка, спит моя одноглазка, и не расскажет миру, кто здесь поставил крест. Это и не поэма, вот вам побольше крема, кто-то, наверно, съест.

Я приучила себя к бесчувствию, суп по утрам не грея в логове змея в городе золотом. Я не люблю себя, как портрет Дориана Грея, это моя идея так его долотом. Милый мой мальчик, правдою нас и снабжают редко, если развяжешь бантики, вспрыснет и улетит. Это большая устрица, нет, погоди, конфетка, если и я кокетка, чем тогда крыть (петит).

Помнишь ли, Лотта, домик в деревне, пастушки и пасторали, в этой Аркадии было солнце, не то что на север летом. Мы принимали воздушные ванны, как будто не умирали, сон и знакомства со многими, даже с одним поэтом. Да, он не любит тебя, так что же, это живых проблема, им еще хочется что-то исправить, помарки смыть незаметно. Я положу тебе (всё-таки сливочный) в сердце немного крема. Скоро нас скроет пепел – какая сегодня Этна.

Ты знаешь, милый, что белый кролик теперь приходит не только к детям, хотя он, правда, ходил и раньше, не ведая сам к кому. И  я узнала, что это сказка, и можно локти ложить на столик, и можно просто писать об этом, мне пусто в своем дому. А ты подумай – откуда это, и может даже найдешь источник, но ты ведь больше не полуночник и время укатит вспять. Я знаю, ждать – это не примета, чем, кроме мысли, я так согрета, и нечем ее разъять.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні