Митець сучасності – античний лицедій,
Що в шатах, розпромінених, як сонце,
Потрапив у театр військових дій.
Йому б тулитись до колони мовчки!
А він коштовний щит несе в туман...
Закуті в лати варвари жорстокі.
„Роз...
          ве...
                   се...
                            лив... "- накотиться юрма.
Одвіку скеля не спинила рокіт.

Блукатиме проміння у юрмі...
Дарма шукати між кастетів приязнь.
На попелищах - вертели і сміх.
Крізь серце - штик,
                            шаблюка,
                                           злива,
                                                      стилос...

"На виступці! Він - сірий. Нам би кіч!"-
Вищатиме найнижчий у колоні.
Хтось шати – сонцесяйні – кине в піч,
А дивака - на смугу лімітрофну...

Сандалі розшматує легіон.
Сяйливий щит лежатиме у цвілі.
Колись - у пошуках монет, картин, ікон -
Між мотлохом його узрять вцілілі.