Опубліковано: 2006.12.14
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Костянтин Реуцький

***

Острорукая звезда
снится адмиралу Ши,
Заняла собой плацдарм
его выжженной души.
Смотрит и в глазах першит:
«Где же ты была всегда?!
Разреши мне, разреши,
острорукая звезда,
за тебя отдать врагам
опостылый Порт-Артур!
Моя родина – тайга!
Я тунгус по паспорту!
А все прочие порты
те и так давно твои.
Зря великий хан Мартын
злой язык свой раздвоил
На тебя, ведь ты не та…»

В этом месте настаёт
простоглазый адъютант:
«Ваше благородиё!
Вами велено надысь
разбудить себя: пора!»
«Жаль, не досмотрел звезды» -
размышляет адмирал,
залючаючись в сюртук,
заряжая портсигар,
слыша как по нём в порту
воют шлюпы, в берега
нервно трапами стучат,
гложут пирсы. Ши, вздохнув,
говорит звезде: «Прощай.
Я ведь больше не усну.
Клятва произнесена
и я чувствую вполне,
что уже взошла волна,
предназначенная мне…»



2004
© Костянтин Реуцький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2183/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives