знайди часину написати мені листа
почни його із середини як у полі
наблизь до мене місточки своєї волі
щоб я про неї вже більше тебе не питав

я вмію ждати навчився колись давно
слова чужі живуть у моєму горлі
живуть спокійно без придихів і без болю
дивлюсь на себе неначе дивлюсь кіно

але пишу й надсилаю свої листи
сідає почерк ламається від напруги
непросто дуже правдиво писати другу
триматися ритму помірної гіркоти

бо ще прослизне бо раптом на душу звалиться
ніхто не пройде шляхами чужих відлиг
живи спокійно зі мною нічого не сталося
і це не туга а лиш тимчасовий наплив

тому й не вір особливо в оцю журбу
лише написати листа знайди часину
на його сторінках я нарешті уже спочину
між слів «пробач» і «назавжди мене забудь»