То з блиску в тінь, то в блиск із тіні
бринів струмків нестримний плин.
У маячні в"юнких обіймів
байраки веснами цвіли.

Це було в пору неоліту.
Дикун іще напівнімий,
безкрилий, але зором світлий,
кошлатий, легкий і прямий

помітив, пораючись з луком,
в розкрилля влучивши орла,
з яким густим, солодким звуком
звільняється його стріла.

Забуті оленя квапливість,
вогневий тигра оксамит.
Блаженно слухав звуки дивні
недосконалої струни.

Її розтягуючи  різко,
він зачудовано пускав.
Із тіні в блиск, і в тінь із блиску
струмочок іскри розплескав.

Дзвін тятиви - пружний, високий
нагадував його душі
жіночий сміх, дражливий поклик
в хатині дальній і чужій.