Як динозавр,
                 лежить в багнюці кран...                                          
Він так стрілою в піднебесся рвався!
Але ж кремезний дядечко-прораб
Униз махав рукою:
                             "Майна, Стася!.."
                                               
Кран споглядав заземлені мости,
Ажурні у світання мреві арки.
У кардинальному вузлі - план мсти
Чаїв до вчора...
                       Пожалів вівчарку.
А той, хто тикав пальцем у багно,
До смерті буде бачити картину:
Злинає
            кран
                      із рейок...
                                        Сіє дощ…
З кабінки
               в котлован -
                                   його дружина.