Дні... Просто неба - мегакарнавал.
Мов серпантин, під мішурою - стежка...
Несправжні яблука... і єви. Час-лихвар
Належне забира, руйнує вежі,
Розв"язує хустини, гне мости,
Зціляє рани, випікає стигми.
Учора друг мені сказав "прости",
А завтра шарпоне в юрмі за крила...
А ще за рік я посаджу зерно,
І розриватиму - зорітиму на прокид.
Я так люблю розчахнене вікно.
Ген за вербою - літаки... осоки...
І мариться дитинства вільгий край:
Цибаті бушлі, стомлені лелеки.
В мед буднів – дьогтем – скапує хула
Атлантів, що справік тримають небо...
Старі дуби – забарливі волхви.
Лоскоче серце ворожбитства шелех.
Пливуть
             над Ворсклою
                                  у пору
                                            літніх злив
Дилем одвічних осяйні галери...
В одну я сіла – нічия була,
А вслід - рогатки, мушкелі, кинджали...
Плевели...
                Плин.
                            У пелені зів"яв
Той подорожник, що лікує рани.
А січень знов дораджує мені,
Як серце вберегти від кровотечі.
У сакви набива мовчання сніг,
Показує на кладовища, межі,
На двір, як плац, де мудрагель індик
Звиває сховок  - у пітьмі вольєри.
Ні, я залюблена в орла, у Сонця диск.
Погасну поміж лиликів і дерті ...


-----
ожеред - велика,  укладена певним способом
купа сіна, соломи, збіжжя.