укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.07.01
Роздрукувати твір

Анатолій Криловець

***


Розверзлася прірва, зазяяла тьма.
Сьогодні ще є ти, а завтра – нема.
Ридає диявол, регочеться Бог.
Одна соломинка врятує обох?..
Я губи коханій свої протягну:
“Хапайся! Ти тонеш! Я також тону!..”
Чекаючи болю від мене й брехні,
Кричить вона: “Так!”, але думає: “Ні!”
…І хочеться щастя, й  тремтить твоя плоть,
Та розум накинув на серце оброть!
Все глибше у прірву, згущається тьма.
Хто зрадив – до того довір’я нема!
Сумує Господь, сіє сміх сатана.
Каміння страшне проступає із дна.
Це б зараз, любов’ю наповнившись вщерть,
Злетіти увись понад прірву і смерть!
Та душу тривожну затисши в кулак,
Ти думаєш: “Ні”, вголос кажучи: “Так”.
…І б’є по мені, по тобі уже дзвін,
І скрушно Творець нам рече навздогін:
“Чи квітка лукава й підступна була,
Що втратила голову, впившись, бджола?
Чи вітер-пустун має наміри злі –
Поніс насінинку легку на крилі?..
В коханні все навпіл: давай і бери –
Нехитрі, та щирі у мене дари”.
“Ділитися навпіл? Тут треба ума! –
Ревнув сатана, і здригнулась пітьма. –
Послухайте мудре речення моє:
Якщо хтось бере, то хай не віддає!
Якщо ти знайшов, то хтось мав загубить.
Якщо ти не б’єш, то тебе будуть бить…
Я щедрий. Тож смерть вам дарую. Візьміть!
Її непотрібно навзаєм ділить.
У просторі й часі немає їй меж.
Любов’ю, людино, її не бентеж!
Сахається тьма споконвіку ж осонь.
Хай вичахне в серці пошвидше вогонь!
Виходьте з любові до вічності брам.
Смерть кожен свою зустріча сам на сам”.
…І голос затих. Зяє темінь густа.
Дві зірки устами шукають уста.
Ще є трохи часу. Ще світ не померк.
Злетять у любов чи опустяться в смерк?

      

1998
© Анатолій Криловець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні