Опубліковано: 2006.12.10
Поетичний розділ: Сонети

Станіслав Бойко

Сонет № 5

                             В туманах, нисходящих в бездну Леты,
                             Ночной вокзал. Увядшие цветы.
                             Твоих очей две черные звезды
                             В парче Луны, в шелка ресниц одеты.

                             Они искрились, словно самоцветы,
                             Когда в мои глаза взглянула ты.
                             И я, заложник собственной мечты,
                             На все вопросы вдруг нашел ответы.

                             На островке надежды и разлук,
                             Под фонарем вокзального перрона
                             Нам эту встречу уготовил рок.
                             
                             И кисти наших ненасытных рук
                             Сплелись, как две змеи Лаокоона
                             В один животрепещущий клубок.
2006
Днепродзержинск
© Станіслав Бойко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2086/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives