Заробітчанам



Рід козацький - по усіх світах…
Гнат слугує негру, Макс – арабу.
Сниться їм доріжка в полинах,
Всохлі дички і камінні баби...

Заробляють на життя собі,
Дітям, щоб не соромно - у вічі.
У неділю йдуть у в Божий дім:
Ставлять за далеких ближніх свічку.

Я - з юрми, що мовчки потерпа,
Споглядаю плин степів до скону.
Де ж той Велет, де ж сокира – та,
Що трієру витеше незборну?

Україно, цвіту ж - по світах!
Перегомін - риндою - у скроні.

Ніч...
             Зриваю маки в полинах...
І криваво жевріють долоні.


***

Скеміє за вас моє серце.
Алюром - і жаль, і півсором...
Отут - і пупи, і відерця,
Закопані під осокором.

Кому відписали ці луки?
На кого лишили криницю?
Кладу подорожник на руку.
Шукаю золу, маглівницю...






*--------------------
козаки мали невелику кількість галер,
тож трієра в тексті бажаніша для автора, ніж... човен чайка. :)