Як дивно: не боюся так орацій,
Під аркушем - червоної свічі,
Як в заметіль - на лаві серед станцій,
Що ти не сплигнеш з потягу...
                                        Ключі
Мені не кинув - іржавіть поїхали...
А що збиравсь, Борвію, відмикать
В  колибі  зваб поміж двома горіхами:
Ті двері, що у сон тихцем скриплять,
Ворота, що згоріли серед лодій?

Коли слід потягу
                       за пралісом розтав,
Світила у пітьмі обручка згоди.
Зігрів під льодом рукотворний став.

...Чому б у плетениці з мар-кульбабок,
Тримаючись
                   за гриву,
                                 не злітать?
Плела вінець з Купала до Йордану…
Тепер красуюся - у ньому - між наяд.