Щось так стрімко  проходить повз,
що спіймати його –
                           несила,
що вловити хоч оком –
                           немислимо,
мов намріялось
                           чи наснилось...

Щось жбурляє під ноги квіти,
самотою шуркоче
                           в косах...
Дай ввібрати твій запах,
                           літо!
Дай залишитись ще
                           на осінь!..

Дай відчути гарячий подих,
пальці миючи теплим
                           воском,
хоч краєчок душі
                           зігріти,
загортаючись в хвилі
                           голосу...

Дай напитись тобою вдосталь,
щоб хмільним божевіллям
                           змило!..
…Щось так стрімко проходить
                           повз,
що спіймати його –
                           несила...