Вже сутеніє. Розп"ялИ! Поміж олив
народ з Голгофи вниз поплив,
поповз повільним змієм.
І бачили усі, як стежкою в туман,
страшну і сиву, Іоан
додому вів Марію.

І, поки засіріє ранок до вікон,
він буде слухати крізь сон
її ридання й муки.
А що, як би Христос життя своє зберіг,
і з піснею через поріг
простяг до неї руки?

Воскресне Божий син у сяйві торжества,
жінок чекатимуть дива
на місці поховання.
торкнеться плоті недовірливий Хома,
започаткує новина
майбутні святкування.

Та Мати залишається невтішною.
По задуму Всевишнього
ні в перший день, ні в третій,
ні в сотий син смаглявий, як колись,
не гляне у блакитну вись,
у небо в Назареті.


2005 р. 05. 19.