Margaritas ante porcos  

1

Сільська поетеса, чорнявка Марина
Творити нетлінне бажала до згину.
„Не пишеш пісень – значить хисту катма!”–
Сказав голосистий безвусий Хома.
Сестра позіхала, просила:”Вгамуйся,
Бо я від поезій таких утоплюся...”
Сусідка ховала насмішку  в хустинку:
„Зурочив хтось бідну школярку Маринку!..”
                                     
Завиди щипали:"Творіння - на двійку!".
Вінці виплітали з кульбаб і повійки...
                                         
2

Розквіт орхідеями синіми хист.
Марину із клубу провів гармоніст.
- П’янкі твої губи! – Левко прошептав,–
Та вірші від мене - на відстані мавп:
Між глуздом і ними – міцні жовті ґрати!
Колись в зоопарку згубив мене тато,
І я день блукав...  І заснув під вольєром...
І я ж римував, коли був піонером!

3

Я стріла Марину в осінньому місті:
- Це – днина прощання. Поплив гармоністик...
Пишу я щоночі дивочні поеми
Про гейзери, гори, пустелі, химери...

- Я теж мандрувала. Жила під Ай-Петрі,–
Шепнула я жінці у чорному светрі.–
Зіржавіють ґрати !
                             Ще будуть по зливах
Пахкі абрикоси, індигові сливи.
Перлини й корали збирали уміло.
Маринко, ту розкіш не сипте у пійло!