Кіт Мурко Кіт Мурко – то волоцюга: Ходить в ліс, до річки в луг, До сусідів, як злодюга, – Ну, найгірший із бандюг! І чому його бабуся Геть із дому не жене? Я й сама його боюся, Щоб не подряпав мене. Ловить він мишей і часто В двір приносить пацюків, А його найбільше щастя – Всіх навколо бить котів. Як весна прийде квітчаста, То Мурко не забува, Що малесенькі курчатка, І качатка, й кроленятка, Й гусенятка, й індичатка – Це не тільки лиш слова. – Він хижак, – бабуся каже, – То й полює, що ж робить? – І котові рибку смажить, Що дідусь ходив ловить. А мені маленьких шкода Кроленят і пташенят – В мене із Мурком незгода: Хай не обража малят! Дам і риби, і сметани, І, звичайно, молока – Тільки хай він перестане Удавати хижака. Адже він такий м’якенький, І пухнастий, і товстий, Шубку вилиже – чистенький, Ніби в хаті кіт новий. На руках клубочком ляже, Замурчить для всіх навкруг – Хто тоді про нього скаже, Що найгірший з волоцюг?
|