Таке воно чинилося давно
Чи, як то кажуть, у часи не наші:
Мудрець надпив із поданої чаші,
Хоч знав, що в ній – отруєне вино.

Присяжні ждуть, уважно стежать стражі,
Юрба цікавців – з ними заодно.
Приречений при повному безстрашші
Сухої чаші розглядає дно.

Були ті люди вже не дикуни:
Спізнали солод вищої науки,
І замість неотесаного дрюка
Закони випровадили вони.

...Докінчували решту ситі крюки,
Яким, либонь, видніше з вишини.