Я б не хотіла мати свого клона:
Просилося б дівча те в Яготин,
Де клуб розвалений, спориш солоний...
Кота Жофрея, дзбан для білих вин,
Пайєтки, бісер викинуло б з хати,
Із телевізора упав би слон...
Воно б росло… Та чи давало б раду
Собі й супружнику - між днів-колон?

Само б те диво прокололо вуха -
Крізь картоплину... Мій чуткий ерзац
Дивився б сни - мої. Я їх забула,
А клон би мандрував: Супій... палац...

Якби рум’яні щічки надувала:
"Оцінки з алгебри поставили не ті..." -
Куди б ту мрійницю Атєвс прогнала –
В картатому без гудзиків пальті?

...На мене дід в автобусі так глипнув,
Немов побачив дівчинку - із мар.
Не візьмемо його у мандри - в липень!
Ще молодявий, ставний Вольдемар...