укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41798, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.24
Роздрукувати твір

Євген Маланюк

Демон мистецтва

           

І

Я в полоні у лютих літер.
Вже все назвав. Вже все убив.
Чуття розплавлені і злиті
На оливо я перелив.

Живого серця щирим злотом
Прозолотив червлений друк
І фарбувала кров’ю мук
Узорні оздоби гризота.

І в мертвих книг закуті труни
Поклав я трупом почуття,
І вже душі завмерлі струни
Не воскресити для життя.

ІІ

І день, і ніч. І вічно сам –
В цього життя порожнім трибі.
Який розжеврений сезам,
Щоб вічність одчинить, потрібен?

Весна на вулицях цвіте.
В блакиті знов співають хмари.
Але це все – не те, не те,
Про що молився я і марив.

Ні! Не земним, не дольнім дням,
Не весняному трав килиму
Вогненну душу я підняв,
Як купину неопалиму!

Рокоче й крутиться життя,
І все з ним крутиться довкола ...
Так нащо ж я себе відтяв
Від зачарованого кола?

1923


ІІІ

На хресті слова розіп’ятий
Цвяхами літер,
Один, –
Яким же криком ще маю кричати
Крізь історії чорний вітер,
Страшної епохи син?
Яких ще віршів вирізувать
З кривавого м'яса днів?
Які породити слова?
Світ встав увесь із заліза
В гострих лезах огнів:
Від електрики смерклися очі.
Від заводів гyдить гoлова,
Безголоса душа лише хрипко регoче
Та божевільно співа, хвилями
Над хвилями юрб, над поверхами натовпів
                                                             п’яних,
Зі скель хмародряпів дивлюся в бездонну ніч.
Раною рота кричу в тумани, в тумани,
Просвердлюю морок вогненними свердлами віч,
А пустеля людська лиш луною порожньою гука,
Серце світу розмірено гyпає в тілі машин;
І жадного згyка.
Один.

1924

IV

Як почуваєш мене? На низу ти.
А я взнав на кривавих путях:
Не на смерть, – на безсмертя засудить
Мене присуд сліпого життя.

А я взнав, що дано мені жити
В запорошених трунах книжок,
Що я молотом літер прибитий
До мовчання камінних дощок.

У кривавому колі, бурлака,
Мушу вічно шукати мети,
І даремно кричати і плакать:
Не почуєш, не визволиш ти!

1924
© Євген Маланюк
Текст вивірено і опубліковано: Світлана Залізняк

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні