1


Та жінка, котру ти переступив
У прудкобіжну хвилю розлучання,
На бурю снилася...
                              Ваш тихий син
Увосени став мужем, влітку - батьком.

Аліна рвала тройзіль у гаю,
Сушила на горищі – з літа в осінь:
Роздмухати хотіла ту жагу,
Яку ти в сорок обернув на попіл.
Присипала стежу й падіння слід...
Його зберіг окрай вікна горішник.

Тьмянів зела квітистий малахіт
Під крап роси із бурого острішшя…

2

А ти, джигун, увосени діждав
Синочка – від ластатої Ярини.

Повів Тимка - без неї - в перший клас
Повз кинутої білену хатину.
Однолітки – онучок і синок –
За різні парти одночасно сіли.
Неголосно вела для них урок
Твоя колишня - гарна, посивіла…

Юрма батьків ріділа спроквола,
А ти укляк - у човні серед шторму...
Із вікон перегомін долинав,
А ти вдивлявся у вітрила-штори…
А ти, статечний, на оту чекав,
Що пахла конюшиною і літом.

Дурманив, паморочив аромат...

Пройшла повз тебе з онучком Аліна.