укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.02
Роздрукувати твір

Тетяна Селіванчик

***

В единственной жизни,

                                         что длится без  права  повтора,

Мы так безнадёжно,

                                         надёжно с тобою разъяты.

Несхожестью будней,

                                        пристрастием  пристальных  взоров.

Зарубками болей —

                                      и в этом  мы  не виноваты ...

Ты в деле по горло.

                                        Ты  вечно торопишься  очень,

И словно с последней площадки

                                                             шального трамвая,

Лишь промельком  беглым

                                                    заметить едва успевая

Меня среди  тех,  кто стоит

                                                       по краям,  у обочин.

Хотел бы вглядеться,

                                             да темп не решаешься  сбавить

И мало ли что там,  в глазах  моих —
                                                                   вздор,  да  и только,
                                       
А встречу случайно —
                                             отвечу и едко,  и колко,

Чтоб горько сполна. Чтоб нельзя уже было
                                                                       поправить.

...Сейчас ли, потом ли —

                                                 всё  будет  вот так же
                                                                                          нелепо,

И   здравому  смыслу
                                            тебя  упрекнуть будет  не в чем.

А солнце расплавит
                                         в сугробе ступни моей слепок.

И стихнет мой  голос,
                                              не самый  заметный,
                                                                                      но певчий...

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні