1

В пустелі Часу барви базиліку
Леліє всіх початків диво-край.
Лелек і ґав літає там без ліку,
Із гір струмує Долі водограй,
Дуби віщують, нижчають пороги...
Неутишимо дзенькає таріль -
То селли* витлумачують дороги.
Як жолудів – питань у породіль...

2

Пливе сріблиста кулька – хить та хить,
Дзвенить, мов ринда, розголосиста луна...
Знов - ера гекатомб, і знов душа болить:
Сонм рук – за Чашею, щоб випити сповна.
Гіркавий і терпкий напою післясмак:
Вже не Тіфонова –  струмує homo кров.
Червоний Гемос аж до мантії просяк...
Волає „возлюби!” знесилена Любов.

Над фоліантами -  відчайні крики мев...
Поля дилем! Напівдостиглий колос...
Пророча кулька в серце лева б’є,
На суд глухих жерців - мій пульс і голос.

3

Край витоків одвік леліє на Землі.
Це ж з нього – Каїн, Авель і химери,
Та заступа його обшарпаний Олімп.
Ковзкі стежки штурмують піонери.
Зриваються – і котяться в Алфею...
І... бовваніють руки їх в імлі.
Маленькі homo - це ж не дітки Реї!
Хоча – від рук малих циклоп осліп.

Вік осліпляє звільна, не відразу.
Не бачиш сенсу, лиць, ключів, дерев...
Був Зевс – є Бог. Міфічну фразу
Трактую я – з підніжжя Зевса - лев.



*- пророки, які шанували Зевса.
**---- існувала статуя, в підніжжі якої - леви.