Опубліковано: 2006.11.30
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Людмила Некрасовська

Поверишь ли, приснилось мне однажды

Поверишь ли, приснилось мне однажды
(И ты случайным это не зови):
Страна, своих не любящая граждан,
На паперти молила о любви.
Бомжихою к церковному подножью -
Нетрезвая, уставшая от драк,
Заискивая перед молодежью -
Приволоклась выпрашивать пятак.
Рассказывала, что была красивой,
Свободною и гордою была,
Историей - ворованною ксивой -
Оправдывала прошлые дела.
Не извинялась, матерясь безбожно,
Срамным лукавством оскверняя храм,
Ощупывала взглядом осторожно
И снова о любви твердила нам,
О том, что - мать, к тому же - героиня.
Да вот беда: опоры в детях нет.
И повторяла всуе Божье имя,
Протягивая руку для монет.
Выпрашивала чувства, словно милость,
Прикидывала, что доход немал.
И громко и неискренне молилась
О тех, кто жалость медью отсыпал.
2006
© Людмила Некрасовська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1867/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives