Опубліковано: 2006.11.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Баранова

Серебряный век

Вчера мое эхо дошло, долетело, дожгло,
упало на грудь близорукой, беспомощной ночи.
Что раньше сокрыто — теперь заковали в стекло,
что раньше болело — теперь уже глаз не намочит.

Вчера — мое эхо. Под крышей каких облаков,
в каких неземных ювелирнях сегодня ночует?
Мой голос казался одним из ушедших богов,
который устал и которого больно целуют.

И кто-то читал, и смеялся, и верил навзрыд,
пророчил стихам моим путы, пути и Путивли.
А я понимала, что Век бесконечно прожит,
что эхо пройдет, как проходят болезни и были.
2005
Коктебель
© Євгенія Баранова
Текст вивірено і опубліковано: модератор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1788/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives