Іванові Пащуку, авторові збірки "На терезах буднів" Поет – барометр епохи. Очима серця він живе. І бачене навкруг потрохи Спліта в словесне протеже. На терезах буднів зважую життя, А воно спливає, як вода рікою. І не нарікаймо на біжучість змін... Слова й слова, як та полова, Що зносить вітер увсібіч. І губиться свята основа, Затоптана в бігах сторіч. ...Щоб на серці чорні плями Не знали заміни. Так було і буде так, Бо і син такий мастак. Тікай від мене, зрадо, Допоки я терплю, А то усім на радість Візьму тебе – і вб’ю. Іван Пащук. Збірка “На терезах буднів”. Ніщо людське йому не по фіґ*! Поет, почухуючи Же, Зазирить, візьме щось потроху й Спліта в словесне протеже. На терезах чи на терезах? – Шукав у слові втіху я Й поволі збірку намережив, В якій немає… О моя Біжучості свята осново, Що зносить вітер увсібіч! Мої слова як та полова, Затоптана в стежках сторіч. Нехай на серці чорні плями Цвітуть, не знаючи замін! Бо я мастак між мастаками, А ще такі ж – онук і син. І каже Муза: “Згинь, заразо! Очима серця ти живеш. Тебе й обухом, віршомазе, Усім на радість не уб’єш!” ______ *Плюралістичне різночитання автор пародії тільки вітатиме. – А.К.
|