Дам кістку псам
Святого Юра, щоб довго вили.
Не встерегли руді... А сам –
розтратив силу.

Органний бас
не скликав нас – читав Маріям.
На споді час – це смерть в анфас,
у профіль – змії.
 
Вдягнися віршем, мов плащем –
зі Стікса протяг.
До сороковин з Василем*
ускочив в потяг.

Ти – скурвий син –
і Божий дар, – відходиш зухом.
«Приввіт, старрий!» – твоє з глибин
не чую вухом.

Як риби, б’ються у відрі,
хоральні співи.
Не втопиш сучку у Дніпрі –  
сузір’я Діви.

Пишу – де беріг в манівцях,
пора – проруха.
Во ім’я Сина і Отця
Святого Духа


* 22 серпня 2008-го помер поет, письменник Василь Кожелянко