укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44602, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.12.05
Роздрукувати твір

Євген Журер

Пухким жінкам

Я полюбляю усе знежирене,
Хіба що жінок це не стосується.
Бува побачиш як стегна гойдаються,
Коли вона проходить по вулиці.
Захчеш обійняти - рук не вистачить.
За нею йдеш, як зачарований.
Вона час від часу на тебе дивиться -
І вже сміливий пішов здоровкатись.
Ось тобі, натечки - перше побачення.
Йдеш чи в кав’ярню або додому.
П’янка-горілка, танок задля годиться,
Руку повільно спускаєш додолу.
Чого вона зазвичай би соромилась,
В ній поруч тебе тепер прокидається,
Воля рукам під хмелем нестримана.
Ґудзики якось самі розстібаються.
Чуєш які в неї стегна напружені,
Груди м’які ті великі, як подушки.
Левиця гаряча на тебе чекає
“Милий, візьми мене” - на вухо пошепки.
Тіло велике спадає на ліжечко,
Ти простягнешся на боці лівому.
Пестиш пухкенькі, м’якенькі бганочки.
Зробить приємно вона й тобі милому.
“Ну, то візьми вже, не сила терпіти бо!” -  
Пристрасно стогне, тебе притискаючи.
Несамовито прохання виконуєш,
В грудях її лицем утопаючи.
Вдячно цілує ув очі хмариночка,
Пестить пухкенька волоссячко твоє.
Чимось домашнім від неї повіяло.
“Лишися зі мною, щастячко моє.”
Ладен би був хоч на вік залишитися,
Тільки хмілець від кохання вже видохся.
Так розпрощаєшся мирно-лагідно.
Потім мабуть і у бік не подивишся.
Скільки та в світі іще таких лагідних,
М’яких, тепленьких, неначе пір”їночка!?
Бач, он іще одна радість по вулиці
Тихо пливе, наче в небі хмариночка.

2004
Німеччина, Ремшайд

це не з власного досвіду писане,а образ у голові. І нема в мене пухкої знайомої, щоб я їй таке читав.

© Євген Журер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні