Опубліковано: 2008.11.28
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ірина Мандич

***

Мій сьомий берег, наче променади,
Бруківку вишуровують паради,
До блиску натирають шиби вікон
Ударом в струни і завмерлим криком.

Мій третій лабіринт – печери й гроти,
Звисає сталактитами скорбота,
Ліхтар надії світить, та не гріє.
Чому ти потьмяніла так, надіє?

Мій перший був завжди моїм останнім
І пізно уночі, і ранком раннім.
Так густо в келих наливаю херес,
Так сильно медом пахне тільки верес.

Мій вал дев’ятий – нездоланність моя,
Я хочу, щоби розступилось море
Переді мною, як перед Мойсеєм.
Я - з каменю оживша Галатея,

Палаци і сади Семіраміди,
Я – невідкрите восьме чудо світу.
Шукай мене, а як знайдеш – ніколи
Самотнім птахом не пускай на волю.

2008
© Ірена Галицька
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16588/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG