Опубліковано: 2008.07.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Янович

СОНЕТ РАННЕГО ВОСХОДА В ЧУВСТВЕННОМ ЗАКАТЕ  4378

Рождённый заново рассвет, не измени!
Смахни позёмкой -- надоевший за ночь иней.
Открой нам озеро, растапливая в льдине
хотя бы ноздри, чтоб избегнуть западни.

Позволь нам с лебедем глотнуть былые дни,
целуясь с рыбами -- пока день не остынет.
К закату снова жизнь замрёт, как сон в пустыне,
хоть, задыхаясь, там мы будем не одни.

Тревога душ -- не исчезает над столицей!
Размахом смысла уподоблюсь белой птице,
чтобы зажать судьбу в крылатые тиски.

Мираж тумана -- с лунным блеском над равниной --
не всех спасает от лирической тоски --
при одиночестве последнем -- лебедином.
2001
Киев, 06 января
© Ігор Янович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/14506/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives