Василь Кузанбез назви* * * Люблю тебе довго не бачити, Бо потім, коли ти прийдеш, – Так м’яко мене приголубиш І спрагло за руку візьмеш. Для мене, мов знов незнайома І знов недосяжна для всіх, Ти лезом пройдешся по серцю, Розсиплеш по простору сміх. Мов сон на вологі повіки, Манлива в мінливім вінку, Мені подаруєш молитву – Мелодії краплю п’янку... Як дихання дотик зупинить – З душі вирву с ором і страх, Бездумним нектаром розтану На юних гарячих вустах.
|
2000 © Василь Кузан |