Василь Кузанбез назви* * * В’язниць моральної свободи, Замків доспілої природи Я так давно не відчиняв. Таку доступну недосяжність Таку жадану абордажність Давно в слова не огортав. У світ духовного єднання, В криницю світлого страждання Я так давно не поринав. На грудях дихання гаряче І почуття твоє незряче – Століття вже не відчував. Твоїх очей бездонні крила І снів обвітрені вітрила... Я так давно не обіймав. Здоровий, сильний і упертий, Боюсь при зустрічі померти – Я так давно не помирав.
|
2003 © Василь Кузан |