Василь Кузанбез назви* * * Наснився сон, а в ньому – ти Інтимно поцілунками мовчала. Печаль була готова відпливти, Та музика невпевнено звучала. Вона хотіла об’єднати нас, До серця долітала, мов крізь стіни, Та ти ніяк не відчувала час, Не вірила в мої п’янкі обійми. Соромлячись себе, свого єства, Вагаючись: іти чи зупинитись, Цілунком сну, дарунком божества, – Ти іншою могла мені наснитись. Але ти є. Така, як уві сні: Прекрасна і невиправно далека. Мій сон, немов синиця у руках, А ти, як той невпійманий лелека.
|
2005 © Василь Кузан |