Опубліковано: 2008.07.07
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Василь Кузан

без назви

* * *
Коли нарешті дочекаюся тебе, –
На землю небо перехилиться, впаде,
І буде сонце посміхатися мені:
Ми разом будемо на небі й на землі.

Коли нарешті ти прийдеш, і буде день,
І буде порожньо від звуків і пісень,
І лиш мовчання буде гріти, мов свіча,
Нас поєднає необмежена печаль.

Коли нарешті ти прийдеш, я буду сам.
Дам відпочити навіть мріям і словам.
І буде ніч, і буду я, і будеш ти,
І не залишиться ні краплі самоти.

І буде солодко, й квітучий буде сад,
І буде боляче вертатися назад...
І буде боляче, і небо не впаде,
Коли я знов не дочекаюся тебе.

2005
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/14366/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives