Василь КузанСоло на віолончеліН.С.
1
Вам лічить дні віолончель.
Вам личить велично вивчати
Лице вівці. Вино – на чати
Й тепло вдягати у шинель.
До світла виведе тунель,
Та затискають час лещата.
Ви – мати, Ваша винна хата
Зустріне лагідно, мов Лель.
Коко. Кокто. Колишні коні
Літають лісом, літом... Сам
Візьмуся бути саксофоном -
Для Вашого бажання – фоном.
Співцем. Слівцем на грудях дам,
Що світ виорює з долоні.
2
Декоративна дивна тиша.
Ти – шабля у руках митця.
Лиця твого ляклива миша
Лишає спогади. Оця,
Де ти, де твій стрімкий неспокій.
Покійна посмішка мети -
Не ти. Нести нестримний опій,
Мов опік збуджені коти.
Використовуєш, мов декор
Коротку сукню, декольте.
Тепер тебе пухнастий вектор,
Мов Гектор викує. Не те.
Тепер на білосніжнім троні
Нема мужчин. Коти і коні.
3
Відкриваю вічність. Перший сніг,
Ніби та, на банях позолота.
Виростають ягоди з болота
І латаття тягнеться до ніг.
Ніби все довкола замело...
І мелодію ховає тихий голос,
І тугий згинає спину колос,
І стежки вертають у село...
Там душа із сумнівами б"ється
І весна оголено сміється,
І дари приносить Міністрель.
Дивовижно ніжно, наче кішка,
Припинає коника до ліжка
У гріхах свята віолончель.
|
2006 © Василь Кузан |
