Сергiй РуденкоМаестро.Ще лічить такти кров у скронях, Це- дуже дивне відчуття, Коли читаєш по долонях Непевну музику життя. Печалі й радості оркестри Зібрались вже в твоїм краю... Ти знаєш парвду, ти - Маестро... Зіграй же музику свою! Настала мить! Ти бачиш ноти На тонких лініях небес. Вони тобі розкажуть хто ти І звідки , і коли воскрес. Забудь про все! Забудь про себе! Нехай життя- це тільки мить... Твоя рука злітає в небо І дивна музика звучить. Не зупиняйся! Далі! Далі! Від небуття - до небуття Оркестри радості й печалі Ведуть симфонію життя. |
2000 © Сергiй Руденко |