Василь Кузанбез назви * * * Між сторінками книги буття Покладу квітку наших мрій, Нехай вона зберігає там Запахи днів , кольори радості, Пелюстки бажання, доторки вітру… Неповторну квітку надії висушу теж. Із недосяжного космосу Висмикну коріння її Невидиме, Поріжу скальпелем Необезболену І, склавши віялом, вкладу між буквами. А віра висохла давно на корені… Така історія, Такі реалії… Із книги спогадів лиш смуток виросте. І, може, в лютому, удень закоханих Я подарую тобі, не впійманій, Гербарій щастя, що пахне пошепки.
|
2008 Довге © Василь Кузан |