Опубліковано: 2008.06.09
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Костянтин Віхляєв

***

Наверное, вот эта дверь. Нет. Эта?
Когда еще не названо то, нечто,
Что там, за дверью, бросится на шею,
Так страшно. С этим жить потом придется.
Конечно, человек – не камень в поле,
Прогнется и привыкнет, даже может
Подтрунивать над собственной судьбою,
Но изредка, в минуты осмысленья,
Так жутко станет, что ошибся дверью!
Я вслушиваюсь, ухом приникаю
К щербатым неизвестностям, пытаясь
Хоть что-то уловить. Нет, показалось.
Уже вспотел, не слушаются ноги,
А время, время, Господи, проходит,
Осталось только несколько секунд,
Отпущенных для выбора. Все!  В эту!
Толкаю. Коридор и снова двери.
О, Боже, их тут тысячи! Вот надпись:
«Привет! Добро пожаловать, герой!»
И ниже: «Минотавр, сын минотавра».
2005
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13846/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives