Опубліковано: 2008.05.29
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анна Малігон

Я була лиш для тебе. А ти був сокіл.

Я була лиш для тебе. А ти був сокіл.
Сокіл над бруком найвищої з Атлантид.
За нами тягнулось небо вишневим соком,
І щиро байдуже – «над» чи «під».

Ми просто хотіли, обганяючи світ і рух,
Отак лишитись навіки в основі лету.
А ти взяв та й поснідав  із інших рук
Від мене далеко.

Сталось тоді – ой чорно, чорно, як для обох,
Так і для Бога,  що довго ліпив нас.
І був безпорадний у цьому Бог,
Зі скелі кинувсь.

А ти собі сокіл. Рятуй же його, давай!
Вгинайся, нехай доведеться криво.
Інакше – який же без нього Рай?
Кому здались твої крила?
2008
© Анна Малігон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13629/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives