Сергій НегодаМАРМЕЛАДНЕ ЧАДОРадуга розмаєна, баєчка китайця,
ладну силу має її балалаєчка,
Під вояж нанайця з княжого окрайця,
і ковбаска й чарка, – не минеться лайка.
Ніс у неї торчки, язичок – моторчик,
Голосок валторни, норовистий чортик.
Гуляй, орле, в пестощах. Порськайте аорти.
Гульма Вертипорох шле їй натюрморти.
Жадна Аріадна на прядивну нитку.
Носом рибу вудить, кліпає на свитку.
Словом не сказати, краща за арабку.
Задом і передом схожа на фіалку.
Ілюзор придворний, провізор соборний.
Йоржиків кошторис – i мементо морі.
Кип’ятком обдати б ці високі ноти,
нехай нудять світом Пищимушні зорі.
А це щось та значить. Море розворити.
Крутогорих орликів легко укорити.
Скорі пересвори, спорі перезбори.
Навколо у неї яснозорий сморід.
Дівка з пекла родом, горлиць міріади.
Грішна і злорадна, аж помадка надить.
Не лягайте спати, аби ненаснилось
мармеладне чадо, що принадить диво.
|
2008 © Сергій Негода |
