Опубліковано: 2008.05.25
Поетичний розділ: Філософська лірика

Володимир Свідзинський

* * *

Як темно стало. Десь сонце скрилось.
Глуха стежинка у морок кличе;
Між сірих грабів берези білі –
Як похоронні свічі.

Збужаю пущі, повні дрімоти,
Тривожу думи конвалій.
Дерева шепчуть: «Мандрівче, хто ти?
Невже ти підеш ще далі?»
1927

із  збірки «Вересень»

© Володимир Свідзинський
Текст вивірено і опубліковано: 3a1

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13560/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives