Опубліковано: 2008.05.24
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Сергій Негода

Іди та знай…

Лежачий камінь мохом обростає.
Лінивий день над  річкою пливе.
Збиває пиху  річці, той, що має
Невістці  дощоміра   крикнуть: «Фе!».

Немов мерзотник,  потайки, самотній  
у  безтурботті лізе в душу та й  
нажаханий згадає  рай  кокотки,
свіженьки  заохотки  бігти  в гай.

А там екзотик гарна хрупотнява
посеред мотлоху захвате із дубла.
Гірко ячи  дудінням  кашалява  
аж доки не вгамуєш  оцей жах.

Яких то вже панів у нас немає.
Нема в кому посіяти  життя.
Всоте вільготний отрок чорта має.
Болото і багнюку від митця.
2008
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13551/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives