Опубліковано: 2008.05.18
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ніка Новікова

-2-

Стікає небо в ніч, і темнота
мене, неначе рідну, пригорта.
і мов вином, п'янить прісна вода
(до рук – прісна, а до душі – свята)

...бо я тобі,
бо я тобі – не та.

І все питає вітер-буревій:
чи холодно, чи холодно одній?
і шепче стиха втіха, мов блажній:
"терпи. хай плаче дощ,
а ти - не смій!.."

...бо ти тепер,
бо ти тепер
не мій.

Просіє пам'ять втрачене.
місток
згорить. лишиться "після".
зникне "до".
і не любов мені, а два по сто
зігріють змерзле тіло,
мов пальто.

...бо ти мені,
бо ти мені – ніхто.
2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13457/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives