Опубліковано: 2008.05.16
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Створки



Распахнулось небо на лице.
Расхватали слезы на слова.
Смерть – река. Мой дом – на том конце.
Приходи, как смеркнется трава.

Звезды, горькие, как эскимо,
Слизывать до самого утра...
Ты, конечно, прав: луна – дерьмо,
Равно как походка от бедра.

Свет от света – истинная цель.
Ставни и засовы – миражи.
Распахнулось небо на лице...
Дай нам спрыгнуть, слышишь?!
Не держи!
2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13432/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives