Олександр КозинецьВоландКлонуєш сни, а в них немає правди І зводиш нанівець весь світ і розум. Лягаєш спати стомлена, як завжди, Під сторінки булгаковської прози. Ти у театрі знов підпалиш сцену, Почнеш, напевно, з сірої завіси. Щоб ліс згорів і бал був навіженим, А ти спокійно подалася звідси. Напризволяще власні мрії, вчинки. Ти й так все робиш тільки для годиться. Валує дим у вибиті кватирки, Горить театр і місту вже не спиться. Хотіла Майстра, бажано б такого, Який хоч трохи був тобою хворий. Клонуєш сни, а в них нема нічого, Крім напису на сцені: «Воланд! Воланд»
|
2008 © Олександр Козинець |