Опубліковано: 2008.05.06
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Геннадій Семенченко

***

Облака
Нынче выгнулись косо,
Прирасти не успели в тепле.
Гонит ветер цветки абрикосов,
Словно в осень, по зябкой земле.
Может, память резка в застаканье –
С нашим прошлым устроил пикник
И шагаю к тебе с покаяньем,
До ушей натянув воротник.
Помнишь, я без вины извинился?
Что еще я тебе задолжал:
Теплоход, отошедший от пирса?
Или поезд, забывший вокзал?
Я вернуть ничего не успею,
Но в глаза хоть на миг загляни!
Говорят, ничего в них не спеет,
Никогда не стареют они…
Вот и больше не будет помину.
Может, станет теплей среди дня.
Да и ветер теперь дует в спину,
И цветки
Обгоняют меня.
2008
© Геннадій Семенченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13222/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives