Ніка НовіковаАритмія.Цієї правди наливали у долоні,
і випивали, не закусюючи, в такт.
А десь під куполом вітриська досі дзвонять
у мідні дзвони.
Не прив"язані? Баа-ардак!
У ліве вушко досі шепче: "королево"...
І все сидить, як і раніше, на плечі…
А я зганяла, він тримався: "мигдалева".
А я зганяла, він сміявся: "відпочинь".
_____
1.
Полонянкою слів похиляю отернену голову;
і лоскоче живіт (ніби дражнить) сріблястий гачок.
Полонянкою міста, зірок із Чумацького Молива
(антиномія: в місті давно вже не видно зірок).
2.
Я за зорі сумирна, на смак – мигдалева, ніжна;
я за зорі зіллю зелене з очей в розмай;
я за зорі ще досі ладна віддати тиждень,
або місяць життя,
а може – і все. Нехай.
(рятуватися треба, і зараз, бо буде пізно;
рятуватися треба! Допоки важкі, залізні
квазіянголи міста не втисли в залізний рай.)
3.
Рятуватися варто від ватри і варти спирту,
що чатує у венах вулиць вже котрий рік.
Чи на мене? Та я не п"ю.
Тільки запах мирта -
перед сном,
щоб спиртОвий присмак із мозку зник.
4.
Королевою циркачів на шалену публіку
я виходжу як зАвжди – склом. Просто крок – і все.
Королевою міст і сіл, де давно республіка,
я призначена.
Що і тішить, бо не спасе.
5.
Королевою міст...
А щиро: хочеться – лісу,
щоб сидіти на троні теплих, пахучих трав,
керувати в меди закутим бджолиним військом,
набивати казну казками кизил-заграв…
_____
Полонянка слів
без слів пустого варта.
Замість зір
тьмяніють жовтим ліхтарі...
Рятуватись, отже, пізно.
Дивні жарти:
замість хмар
по небу повзає скловата,
замість мене –
править вітер на землі.
Рятуватись пізно,
треба – рятувати. |
2008 © Ніка Новікова |
