укр       рус
Авторiв: 229, творiв: 12311, mp3: 213  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Форуми |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Магазин поезiї та АП |  Кнопки (банери) ресурсу |  Видання поетичних збiрок та аудiоальбомiв АП

Опубліковано: 2008.04.30

Ніка Новікова

Правдопринесення (із музея уявотехніки)

Кладовище правічно німих кораблів
вже вінками на якір уквітчане кимось.

День липким язиком,
мов пекучим тавром,
мов дірявим цебром,
зимну прозелень змив.
Лезом снів облизав.
Облизав як умів ті вінки.
І від слини обтер рушником.

Не допив до оском,
чи допив до оском?
не-до-пив до оском!
(а тому й не допив).
І нехай несвідомо,
(з одним невідомим)
завжди несвідомо - біди наробив.
І утік, наче вбив,
і утік, наче злив
фарбу з палуб гостинного
звір-кладовища.

А на березі в печах
допалюють, нищать
все нові кораблі
з екіпажем.
Горіть!

А дощі запізнились
всього лиш на мить.
...всі згоріли,
а хтось ще і досі димить.
...всі згоріли,
а дехто, здається, ще дише…
Але скоро дотліє -
так думають віщі.
Бо старе, наче пил,
наче впало без сил,
спокушає вогнями морів
кладовище.

І вінки крізь віки
проростають все вище.
І всихають. І з палуб
дітей своїх миші, як спартанці,
скидають униз.
Крізь дірки.

А насправді, насправді
усе навпаки!
А насправді це зовсім не вічні вінки!
А насправді скидають не миші-батьки!
А насправді ті правди щоразу все зліші!
Бо дірки у дошках вже давно не малі.
Бо ті правди, що добрі - давно у землі.
Бо за задумом мали тікати щурі…

...а скидають дітей...

І на метвому тлі
все здається і мишам,
і людям мертвішим.

Та несуть кораблям
ті вінки-навпаки.
А для чого вони кораблям?
А навіщо?
Кораблям ті вінки
вже давно як до днища.
Ритуальні вогні
вже зійшли в попелища.
Але тим, що несуть,
(а несуть тільки ті ще)
Треба мати хоч щось,
що окреслить смаки.
Треба місце,
куди поскладати вінки.

І уквітчані, наче до свята жінки,
Все стоять кораблі на німих кладовищах.
2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Коротке резюме на E-mail автора:
Написати відгук в книгу гостей автора
Хочу придбати збірку автора

Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.


Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  Дизайн Martynuk.com |  Хостiнг вiд BestHosting  
2003-2008 © Poezia.ORG

Яндекс цитирования Rambler's Top100
«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні