Ігор Павлюк***Все, що понаписував, – збулося... Горизонт – мов через путь шнурок. Засріблилось золоте волосся. Заіконивсь вороний Дніпро. Заболіла музика іскриста У зіницях чесних і сумних. Й завітала молода Пречиста У жовтнево-березневі сни. З віком більш на християнство хилить, До зірок, до дзвонів, до розп’ять, До середньовічної могили, Над якою пращури стоять. І співати хочеться душевно Про минуле більше, про земне, Рідне і далеке, й недешеве, Те, яке ніколи не мине. І тепер мені вершини – ями, А коріння біле за крило... Із прикрас нажито тільки шрами. Все, що понаписував, – збулось...
|
2008 © Ігор Павлюк |