укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.04.28
Роздрукувати твір

Євгенія Красноярова

VAE VICTIS

1.

Мы врага победили – себя победить не смогли.
И теперь возвращаемся к тропам, затоптанным теми,
Кто так споро и тщательно все обещал поделить,
Взмыв на гребне волны бес-хребетности и без-временья…

Мы усердно молились не тем, воспевали – не тех,
Мы дворцы возводили из подобострастья и страха,
Мы молчаньем толпы провожали героев на плаху,
И, как древних богов, почитали душевных калек.

Буря смолкнет, лихие правители сменят лихих.
Кто тоскует по воле, а кто – по свирепому зверю.
Мы себя предавали… Так, значит, что сможем – других?
Нет! Я в это не верю! Не верю. Не верю, не верю…

2.

Ночь. Короли убивают друг друга ночью.
- Ночь, стань моей дочерью, стань – моей!
Стекленеют глаза задушенных королей.
Глотки отравленных королей хрипят по-волчьи…

Утро поет славу убитому королю.
Двор в истерике. Сходит с ума народ.
- Королева, моя королева, я вас люблю…
- Ходят, слухи, что новый король – не тот…

Шут, звени в колокольчик, зови гостей!
Корабелы, спускайте на воду корабли!
Новый король все тише и все мрачней…
Новый король желает Святой Земли…

Новый король распустил по домам двор,
Отвез в монастырь единственную свою дочь…
Много минуло лет,  но он до сих пор
Ищет того, кто победил бы Ночь.

3.

Народ мой, встань с колен, оставь тельца!
Обманчиво сиянье позолоты,
В молитве этой – все – фальшивы ноты,
И жабья жадность копится в сердцах…

Народ мой, храм твой пуст, заброшен сад,
Ковыль в твоих долинах да пески...
И если бы ты свой увидел взгляд,
Ты сам бы не подал себе руки.

Ответь мне, отчего чужие песни
В твой гимн вплелись и завладели им?
Как вышло так, что поедает дым
Забвения, кочующий по весям,

По площадям, по переулкам узким –
Твои – века? И обращает в тлен
И боль, и кровь, что носят имя – русской?
Пока еще не поздно – встань с колен.
____________
vae victis (лат.) – горе побежденному

апрель 2008

2008
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні